-
artencaustika
***
Рана на серці рвана,
Інфо- та інфікована,
Біль сипле сіль багряну
В спогад, льодами скований.
Дзвінко розбилась зав’язь
Мого промерзлого раю.
Місто – старе, як пам’ять,
Назву собі приміряє...
Десь за містом мисливець незрячий,
Що вродився у місті сліпих,
Упіймав наше щастя ледаче
Й дар прозріння в собі відкрив...
О, цей дар, цей удар, цю крилату –
Цю безодню – цей відчай, цей грі… ❯❯❯
0 2
-
-
artencaustika
***
– Цілую...
– Зв'язок відсутній...
Здобич в прощань – легка.
Вітер поклав велелюддя
На партитуру гріха.
Ніжна оця безмовність –
Пліток й пересудів бог.
Не-тер-пляч-ка моя гордість –
Зведений в тиші курок.
0 1
-
artencaustika
Вірші – живі істоти,
Вірші – живі істоти,
Їм хочеться теж подуріти,
Когось зачепити словом,
Комусь дарувати квіти...
Віршам – вигнанцям вертепів,
Смішним і підступно щирим,
Стало самотньо в небі,
Тому вони нас приручили.
Їм – винуватцям вистави,
Де кожен зіграв наостанок,
Чи весело гратись нами,
Коли це не гра, а драма?
9 3
-
artencaustika
ГРА
Я – білий більярдний шар. Це моя гра. Відчувши спиною дотик кия, збираюсь в кулак і нагло розбиваю строгий барвистий клин: це я, Білий!
0 2
-
artencaustika
МОЯ ЗОРЯ, МІЙ ПОЛИН
Дивно. Сиджу, читаю "Сеньйориту Кору", телевізор сам себе розважає, переказуючи останні новини, – при цьому він старанно перетасовує факти і ледь встигає вимітати з екрану використані сюжети, – але варто мені відірватися від книги й ненароком посковзнутися очима на його гладенькій поверхні, як дикторка – весела дзискуча оса – уміло вприскує у свідомість дозу нової інтелектуальної рідини...
0 2
-
artencaustika
ЗВІЛЬНЯЮЧИСЬ ВІД БОЛЮ
Чемодан спакований. Часу обмаль, але його ніколи не вистачає, а щоб вчасно подумати про наслідки – й поготів. Не хотілося б, звичайно, спускатись до трамваю рудим перекошеним схилом, де в хащах занедбаних вирлооких будиночків ховаються сумні потвори. Адже можна спокійно збігти донизу за течією транспорту, вистукуючи каблучками легкий мотив.
0 0
-
artencaustika
КІМНАТА, ЯКІЙ НЕ ДО СМІХУ
Від чекання ця кімната виростає до небачених розмірів. Той, хто приносить незабудки, завжди приходить вчасно. Але сьогодні усе навпаки. Стільці у вітальні починають нетерпляче вовтузитись і перешіптуватись між собою, а квіти на підвіконні – ті взагалі вибухають праведним гнівом лише від того, що їм не дали відіспатися після вчорашнього і ніхто не збирається їх поливати.
0 0
-
artencaustika
ПОГЛЯД МЕТЕЛИКА
Цей коричневий плащ мені явно завеликий – розмірів на два. Рукави не закочуються, шкіра – мов залізо, до того ж, Анна, як ревнителька приватної власності, всіляко заважає мені бодай якось підігнати його по статурі, бурчить, що я не тямлю по-людськи обходитись з натуральною шкірою, обурюється, наче ця шкіра її власна, а не теляча. Оглядаючи мене з усіх боків, радісно прицмокує: «Гарна, любонько, гарна!», а сама тим часом спритно залазить в моє чарівне коротке пальтечко з хвацькою наки… ❯❯❯
0 4
-
artencaustika
РОЗСЛІДУВАННЯ ОДНІЄЇ СПРАВИ
А якогось вечора я застав свою кімнату пограбованою. Власне, речі були на місці, не вистачало однієї – тебе. Даруйте, я не обмовився, я саме так тоді подумав: «Не вистачає якоїсь речі». Щоб замести сліди, ти здогадалася лишити все так, як було до тебе. Ти ніби гумкою стерла ескіз нашого життя і залишила мені чистий папір, щоб я малював на ньому що завгодно і чим завгодно: хоч фарбами, хоч списаним олівцем. Одне, що ти не встигла прибрати, – це спогади. Вони єдиний доказ твоєї втечі,… ❯❯❯
0 4
-
artencaustika
Искушение
ИСКУШЕНИЕ
Незримых покровителей К свидетельству призвав, Улыбку тонкогубую Он дарит палачам:
– Веселье – победителям – К последнему столу!.. (Великий храм шатается На бешеном ветру).
А в комнате напротив
Струится странный смех...
– Воистину достойный
безумного
успех!
Преглупое вопросище:
“А что такое грех?” –
Отстань, коль в душу… ❯❯❯
0 0
-
artencaustika
*** Пишалися квіти на підвіконні своєю вірою в день прийдешній. А день як вме...
*** Пишалися квіти на підвіконні своєю вірою в день прийдешній. А день як вмер звечора, так і не з’явився – ні юним ранком, ні жагучим полуднем. Чекали квіти і зомлівали від спраги. А темрява допивала їхні останні надії, розтираючи між пальцями вроду на чорний порох, запевняла пелюстки-крильця, що не бачила світла зроду...
0 2
-
artencaustika
У тебя такие глазки ...
***
У тебя такие глазки,
словно в василёк
ночь плеснула из кувшина
темноты чуток.
Вышло чудо из кувшина:
– Ишь ты, благодать!
Стало чудо в небе звезды
гладью вышивать.
Растопырив пальцы-пяльцы,
губку прикусив,
засмотрелось на сынишку:
– Больно уж красив!
Распустило чудо нитки
И ушло ни с чем:… ❯❯❯
0 5