10.03.2016

Рана на серці рвана, Інфо- та інфікована, Біль сипле сіль багряну В спогад, льодами скований. Дзвінко розбилась зав’язь Мого промерзлого раю. Місто – старе, як пам’ять, Назву собі приміряє...   Десь з

10.03.2016

– Цілую...           – Зв'язок відсутній... Здобич в прощань – легка. Вітер поклав велелюддя На партитуру гріха.   Ніжна оця безмовність – Пліток й пер

10.03.2016

Вірші – живі істоти, Їм хочеться теж подуріти, Когось зачепити словом, Комусь дарувати квіти...   Віршам – вигнанцям вертепів, Смішним і підступно щирим, Стало самотньо в небі, Тому вони нас приручили. &nbs