Римейк Т. Шевченко 21.08.2014 10:03

Менi аж страшно як згадаю,

Свою хатину край села,

Ми мешкали в нiй як у Раю,

Тепер розбомблена й вона.

Ще вчора як дзвiночок смiх,

Посеред кiмнати лунав,

А зараз жах, такий, що вмить

Весь розум мiй забрав.

Чи э на свiтi таке серце,

Щоб видержати б змогло,

Рученята кровiю залитi,

Дружини блiднеэ чоло.

Там маму бiдную мою,

Ще молодую у могилу,

Ми з батьком плачучи ложили

I там i тут однi своi,

Завжди у москалях служили,

Моi брати та сестри на вiйнi,

Безвинно голови сложили.

 Пишаються не каються тi вороги,

Котрi клялися нашiм на майданi,

Скакали з смiхом, iли пироги,

Лихая доля ж знов спiдкала Украiну.

Знов треба вигострить сокиру,
Та заходиться всiх ганьбить,
I, взявши торбу, йти по миру,
Бо здравий глузд не розбудить.

политика общество Украина